Саме слово "скутер" прийшло із-за океану, з Америки, від дієслова "To scoot" – змиватися, зриватися з місця, стрімко бігти, тікати. А пішла така назва від занять американських підлітків з низів суспільства на початку XX століття – тоді розповсюдилася мода ставити маленькі моторчики самокати і здійснювати грабежі торгових лавок, після чого зникати з місця злочину за допомогою таких транспортних засобів.
У США промислове виробництво апаратів, які спочатку самі робили малолітні грабіжники, почалося у 1910 році. Цю техніку називали "avtoped" або "motoped". Фактично це були все ті ж самокати з двигуном, де сідла не було, а їздець стояв на платформі. З 1914 року нью-йоркська компанія Autoped Company of Long Island City випускала "компактні скутери для коротких поїздок" – 15-дюймові колеса, двигун 4-тактний повітряноохолоджуваний об'ємом 155 кубічних сантиметрів, розташований над переднім колесом, передня фара і задній ліхтар, клаксон і ящик для інструментів.

В ті роки популярність скутерів переживала періодичні зльоти і падіння, нову техніку, що з'являється на ринку, спочатку на хвилі новизни швидко розкуповували, а потім попит на неї падав настільки, що виробництво припинялося. Хвилі зростання і падіння попиту на такі апарати на американському і європейському континентах часто не співпадали.

У 1919 році свою версію "мотопеда" запропонували в Європі – це був британський апарат ABC Skootamoto, створений інженером Гренвіллом Бредшоу (Granville Bradshaw). Творець машини вже вирішив посадити їздця, тому забезпечив цей моторизований самокат сидінням. А також одноциліндровим 123-кубовим двигуном власної розробки. Двигун вже розташовувався над заднім сидінням і передавав енергію на колеса за допомогою ланцюга.

Апарати Skootamoto вже вважаються першими зразками справжніх класичних вінтажних скутерів з Великобританії. У тому ж 1919 році аналогічну техніку на берегах Туманного альбіону запропонувала компанія Kenilworth – на їх апарат ставився двигун об'ємом 142 кубічних сантиметра, скутер міг розвивати швидкість 32 км/год, мав передню фару, а гальма при цьому були як на велосипеді.

Фактично на цьому перша хвиля популярності скутерів завершилася. А наступна накотила у середині 1930-х років, і почалася вона знову в США, де в 1936 році компанія Salsbury запропонувала новинку під назвою Motor Glide. Цей апарат теж дуже схожий на сучасний звичний нам скутер – підлога під ногами водія, двигун під сидінням, маленькі 5-дюймові колеса. Цей скутер був винайдений і побудований в Каліфорнії, мав автоматичну коробку передач і користувався таким успіхом, що в 1938 творець скутера Фостер Селсбері (Foster Salsbury) навіть намагався продати ліцензію на дизайн апарату декільком європейським виробникам, включаючи Piaggio. Salsbury Motor Glide був першим скутером епохи "великої депресії" в США, і фактично задав стандарти для всіх пізніших моделей. Він також був першим скутером з безступінчатим варіатором трансмісії – ідеєю, яку запозичувала потім вся решта виробників.

У тому ж 1936 році скутери в США почала виготовляти компанія Cushman Company, і з успіхом випускала їх аж до 1965 року. Легкі, компактні і при цьому міцні і зносостійкі, ці машини користувалися великою популярністю в роки Другої світової війни, їх активно використовували військовослужбовці американської армії. Ці машини були дуже прості в управлінні – для того, щоб скутер поїхав, досить було повернути праву ручку керма, а щоб встав – натиснути педаль.

За рахунок простоти управління, скутери Cushman користувалися великою популярністю в народі, причому як серед чоловіків, так і серед жінок. Крім того, на ті часи, ці машини були вельми економічні – могли проїхати 75 миль на 1 галоні палива (3,15 літра на 100 км). Важили ці скутери від 110 до 152 кг і розвивали потужність до 9 к.с. Найбільш успішна модель Cushman під назвою Eagle випускалася 16 років підряд.
Іншою популярною моделлю була відома Model 53, військова модель часів Другої світової, розроблена з тим розрахунком, що її скидатимуть на парашуті при десантуванні, за рахунок цього вона також була відома як Cushman Airborne.

Після Другої світової війни скутери стали популярним об'єктом виробництва при конверсії – ці машини стали активно виготовляти заводи, які раніше випускали військові літаки. Саме на післявоєнні роки доводиться бум двоколісних апаратів в розореній війною Японії, для жителів якої скутери стали ідеальним засобом пересування. Як приклад можна привести Mitsubishi Silver Pigeon, скутер, при створенні якого використовувалися деталі літаків, і навіть їздив він на літакових шасі.

Схожа історія і у моделі Fuji Rabbit, який випускався з 1946 по 1968 рр. В міру відновлення японської економіки попит на скутери падав, багато виробників перемкнулися на автомобілі (або мотоцикли), а Fuji Rabbit, при тому, що був практично невідомий за межами Японії, в самій країні висхідного сонця залишається популярним символом ностальгії для місцевої поп-культури.